Водні тарифи: світові та українські тенденції

Аналітичне агентство Global Water Intel провело дослідження динаміки тарифів на водопостачання та каналізацію у 308 містах світу. Середній сумарний тариф на водопостачання та каналізацію склав 2,03 долари США за куб. м, причому за рік тарифи на водопостачання у світі зросли в середньому на 6,8%, однак за цими цифрами абсолютно різна динаміка росту та зовсім різні підходи до їх розрахунку.

Світові тенденції тарифоутворення

Найбільший стрибок ціни на водопостачання – 80% відбувся у Мемфісі (США) через приведення якості інженерних систем і води у відповідність з новими вимогами; у цьому ж місці відмічалося і найбільше підвищення цін на каналізацію, хоча в іншому місці країни – Хьюстоні – ці ж тарифи знизилися на 42%. На іншому кінці шкали знаходиться Тбілісі (Грузія), там тарифи було знижено на 76%, що пов’язують зі 100% забезпеченням усіх домогосподарств лічильниками води, яких рік тому у Грузії не було взагалі. Причиною зниження на 36 % тарифів на воду в Окленді (Нова Зеландія) стало введення уніфікованих тарифів по всій країні. Незважаючи на підвищення тарифів на водопостачання в Аддис-Абебі (Ефіопія) – 24 %, вони все одно одні з найнижчих серед досліджених міст. З 308 міст, обраних для аналізу, у 151 були підвищені тарифи, у 141 – залишилися практично незмінними, у 9 – знижені та у 7 існують фіксовані ціни на водопостачання та каналізацію.

Найвищі тарифи на 5,68 доларів за куб. м в Архусі (Данія), загальна сума за 10 куб. м та стоків там складає 10 доларів. З 25 міст, загальний тариф яких перевищував 5 доларів, 3 розташовані у США, 2 – у країнах Карибського басейну, 4 – в Австралії, інші – в Західній Європі. У країнах, з яких для досліджень було взято декілька міст, спостерігалася дуже велика різниця у тарифах. Так, у США мінімальний тариф складав 0,53$, а максимальний – 3,14$, 0,35$ і 0,59$ відповідно у Китаї та 0,05$ і 0,28$ – в Індії. Безкоштовне центральне водопостачання у Белфасті та Дубліні (Ірландія) та Ашхабаді (Туркменістан). Однак експерти вважають, що вплив наслідків світової рецесії на економіку Ірландії, імовірно, змусить уряд зробити водопостачання платним. Експерти відмітили значні відмінності у методології розрахунку тарифів, які часто залежать від місцевих традицій та звичаїв. У країнах Латинської Америки, наприклад, тарифи встановлюються залежно від доходів домогосподарств, в Ізраїлі вони залежать від постачальника послуг та кількості членів родини, у Франції – від рейтингу міста, тобто ледве не від його поштового індексу. У Туреччині тарифи корегуються відповідно до інфляції щомісяця. Спеціалісти виділяють 3 основні причини, що впливають на формування тарифів:

1. Вік та стан інженерних мереж та вартість робочої сили.
2. Вартість обслуговування обладнання та заміни комплектуючих.
3. Доступність джерел водопостачання та місцеві підходи до ціноутворення.

На вартість робочої сили зазвичай впливає розмір валового доходу, рівень безробіття та форма власності підприємства. Стан інфраструктури залежить від її вихідної якості, віку, рівня обслуговування та іншого.

Політичні причини, що впливають на ціноутворення часто змушують владу утримувати на рівні нижче собівартості, що поступово призводить до зниження експлуатаційних витрат та, відповідно, до погіршення обслуговування та зносу обладнання. Відсутність легкодоступних джерел води, як правило, призводить або до використання дорогих технологій для її отримання, наприклад, знесолювання, та високих тарифів або до об’ємів та часу подачі води.

ТОП-100 країн – зростання сумарного тарифу, %

1. Мемфіс (США) – 94
2. Баку (Азербайджан) – 64
3. Санкт-Петербург (Росія) – 42
4. Стамбул (Турція) – 41
5. Ростов-на-Дону (Росія) – 39
6. Москва (Росія) – 38
7. Александрія (Єгипет) – 37
8. Трондхейм (Норвегія) – 36
9. Леон (Мексика) – 34
10. Ташкент (Узбекистан) – 33

ТОП-10 країн – сумарний тариф, $/м³

1. Архус (Данія) – 10,02
2. Нассау (Багамы) – 8,56
3. Копенгаген (Дания) – 7,65
4. Гент (Бельгия) – 7,54
5. Бремен (Германия) – 6,93
6. Берлин (Германия) – 6,90
7. Сидней (Австралия) – 6,62
8. Гамбург (Германия) – 6,56
9. Брисбан (Австралия) – 6,46
10. Глазго (Великобритания) – 6,43

Українські тенденції тарифоутворення

Нині для покращення інвестиційної політики у водопостачанні, його модернізації та уніфікації тарифів Національна комісія з регулювання сфери комунальних послуг проводить аналіз усіх складових тарифів по регіонах України та розробляє стратегію збільшення галузі. 70 % ринку водопостачання України зараз обслуговує 68 організацій, які охоплюють міста з населенням більше 100 тис. осіб, інші 30 % – близько 2800 дрібних підприємств. Для порівняння, на ринку водопостачання Великобританії є всього 28 операторів. Паралельно комісією готується новий механізм тарифоутворення на послуги холодного водопостачання. На думку спеціалістів, структура економічно обумовленого тарифу має бути такою: 30 % – витрати на електроенергію, 30 % – фонд заробітної плати та соціальні відрахування, 40 % – амортизаційні та інші витрати. У основу нового підходу до тарифікації буде покладено розподіл населення на категорії залежно від об’єму споживання води. Запропоновано виділити п’ять категорій, одна з яких об’єднає споживачів, що платять за воду за нормативами або показниками будинкового лічильника, інші чотири – за приладами обліку води у квартирах. Перший мінімальний блок, так званий соціальний тариф – 1,5 грн. за куб. метр холодної води – буде застосований до громадян, які щомісяця споживають менше 2 кубометрів. На долю таких абонентів припадає всього 3 % об’єму води. У подальшому ціни на водопостачання будуть зростати з кроком 4 кубометри. Наприклад, якщо людина споживає 15 кубів, то перші 2 куби він сплачує за фіксованою ціною, а кожні наступні 4 куби за тарифами відповідних блоків. Комісія поки не визначила конкретну вартість води для домогосподарств, не обладнаних лічильниками, але є всі підстави вважати, що вона буде досить високою, аби стимулювати користувачів з метою економії встановлювати прилади обліку. Як будь-яке нововведення, новий підхід до тарифікації води розділив причетних до цієї галузі на два табори. Частина спеціалістів позитивно оцінює запропоновану технологію, вважаючи, що вона слугуватиме серйозним стимулом для населення щодо економії води, що є вкрай важливим для України, як країни з недостатніми її запасами. Логічно, що той, хто більше споживає, має більше вкладати у витрати на підготовку води,поставку та обслуговування мереж, а також в модернізацію та реконструкцію обладнання. Однак деякі експерти вважають , що стимулювати споживачів до економії можна і за допомогою більш простих та зрозумілих механізмів. На їх думку, введення складної диференціації тарифів може призвести до заниження показників споживачами, особливо враховуючи відсутність системи контролю і перевірки по квартирних та будинкових лічильників. Голова Асоціації захисту прав споживачів послуг ЖКГ «Наш Дім» Павло вважає, що запропонована система тарифоутворення суперечить суті  ринкових принципів, оскільки той, хто більше купує, може розраховувати на меншу вартість товару. Однак голова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг Валерій Саратов повідомив, що соціальний «кошик споживача» комунальних послуг враховує все необхідне для комфортного життя комфортного життя людини, крім того, у всьому розвинутому світі в основу тарифікації покладений той самий принцип.

Наведені дані показують, що у всьому світі спостерігається тенденція до збільшення тарифів на водопостачання та каналізацію, яка не залежить ні від регіону, ні від рівня розвитку країни, ні від форми власності підприємств, на балансі яких ці системи перебувають. Прагнення до підвищення запропонованих населенню якості води та рівня сервісу потребує інвестування, як у капітальне будівництво, так і обслуговування вже наявного обладнання, що, у свою чергу, неминуче призведе до збільшення тарифів, тобто, до нашої з вами кишені.

Проблеми та перспективи у цифрах

Які ж наші «водні» проблеми та можливості у цифрах?

• Сільське господарство споживає на 15–35% більше води, ніж дозволяють її запаси
• Втрати води при  транспортуванні у країнах, що розвиваються, – 40–50%, у розвинутих – 10–30%
• Споживання води промисловістю до 2025 року зросте на 55%
• До 2050 року третина доступних джерел прісної води буде забруднена неочищеними стоками
• У 20 столітті населення Землі потроїлося, а водоспоживання зросло у 6 разів
• Протягом найближчих 50 років очікується 40–50% приріст населення
• У 1995 році 400 млн людей проживало у районах з обмеженими водними ресурсами, до 2025 року їх кількість може сягнути 4 млрд 9це половина населення планети)

Перспектива сумна, однак вселяє надію те, що вона заснована на реальному стані справ, як у нашому з вами ставленні до природних ресурсів, так і нинішньому рівні розвитку науки та технологій. Дбайливе ставлення до води нам цілком по силі. А науково-технічний прогрес забезпечить нас технологіями і, відповідно, чистою та якісною водою. Отже давайте іти в ногу з часом.

А поки почнемо з себе:

• Під час намилювання рук марно витікає 15–20 літрів води; перекривання крану на цей час дозволить зекономити до 70 % води
• Підтікання туалетного бачка веде до втрати 20 літрів води за годину, 500 л – у день та 178 л – за рік
• Струмінь води товщиною у сірник – причина втрати до 100 л води на добу, цієї кількості достатньо для прийому душу трьома особами
• Навіть при мінімальному підтіканні крану (10 краплин на хвилину) за місяць втрачається 170 літрів, а за рік – 2000 л води

За даними: http://www.snetglobalwaterindexes.com

За матеріалами журналу «Вода і водоочисні технології», №6 (60) від 12.2011